Читать Творець вмінь. 1 Книга. Незручна реальність / Творець вмінь. 1 Книга. Незручна реальність: Глава 11: Глава варти :: Tl.Rulate.ru - новеллы и ранобэ читать онлайн

Готовый перевод Творець вмінь. 1 Книга. Незручна реальність / Творець вмінь. 1 Книга. Незручна реальність: Глава 11: Глава варти

(Ctrl + влево) Предыдущая глава   |    Оглавление    |   Следующая глава (Ctrl + вправо)

Зайшовши в будівлю, хлопці почали обшукувати всі кімнати по черзі. Спочатку була велика кімната з стільцями та великим столом. По одну сторону кімнати стояли мішки з краденими дрібницями. Грабуючи звичайних людей посеред вулиці неможливо було заробити багато грошей чи цінних предметів. Грабуючи людей, ці крадії змогли викрасти тільки предмети, які були не такі вже й важливі

-тут трохи непотрібних речей…і декілька мідних монет

Марк обстежив кімнату та дійшов висновку. Він був з найменшими травмами, тому швидко проглядав, що знаходиться в мішках

-в мішках є…палиці, дошки, в цих мішках…гілки

Ніби чоловіки готувалися до важкої зими, в цих мішках були лише дерев’яні предмети

-Луі, точно усе добре?

-а? так, так

Луі стояв при вході в кімнату та розглядав системне повідомлення. Воно висіло вже доволі давно, але хлопець не мав часу щоб розглянути його, насправді й зараз в нього майже не було сил для концентрації, але це могло бути щось важливе, тому Луі прийшлося

«використано навичку створення навичок. Час охолодження навички – 7 днів»

(несподівано…)

Луі був здивований. До цього він ніколи не користувався створенням навичок, тому вважав що вона працює так, як він вважає, тобто без часу охолодження

Прочитавши повідомлення, через декілька секунд воно зникло

Луі почав також обстежувати кімнату, але менш детально, оскільки не міг навіть присісти через біль у животі та ребрах

-нічого важливого немає, давайте лише візьмемо три палиці для нас. Ті, якими хлопці побили крадіїв зламалися або були на грані, тому вони замінили їх. Завершивши з цим, тріо продовжило свій шлях

Наступна кімната – маленька з одним кріслом. Швидше за все це був офіс так званого боса крадіїв. Наскільки Луі міг зрозуміти по силі цих крадіїв – саме  тренер був їхнім босом

В кімнатці на столі знаходився маленький сундучок

-він замкнутий

-дай сюди

Луі взяв його в свої руки та не довго роздумуючи кинув об землю, після чого наступив на сундучок

Верхня частина розлетілася в сторони і хлопці змогли побачити те, що знаходилося всередині – листок, який дворяни називали листом та одна срібна монета

-хтось вміє читати?

Тишина

-тоді цей лист нам не потрібен

Луі розірвав його та кинув у кут кімнати. Руки його ще боліли, тому дії були не швидкі. Якби на нього дивилися інші, які не знали про рани, вони б подумали, що це просто поважна людина, яка нікуди не спішить

-срібну монету розділимо пізніше

Так і вирішили хлопці що робити з здобиччю. Обстеживши стіл та всі кутки кімнати, вони так і не знайшли нічого цінного

Остання кімната в домі більше виглядала як шафа. Розміри в декілька квадратних метрів та низька стеля, що було дивно, оскільки у іншій частині дому вона було нормальною

Та хлопці не звертали на цього уваги. Перше що вони побачили коли відкрили двері – хлопець. Цей юний хлопець сидів з зв’язаними руками та очима

-а ти ще хто?

Не проходячи в кімнату викрикнули хлопці

-не бийте будь ласка…я-я син голови варти, Перк Хлоі

яке чудернацьке ім’я – подумали хлопці

-ми побили цих крадіїв, можеш нас не боятися

Сказав Луі, який почав переживати за власне життя, це ж син важливої особистості в місті!

-д-добре..мене викрали, будь ласка, допоможіть!

Підійшовши ближче, Луі помітив кров, яка капала з підборіддя бідного хлопця

-ти вже давно тут?

Запитав він, перерізаючи мотузку, яка коштувала близько 30 мідних монет…

-…не знаю, мене вдарили по голові коли я втік з дому та я втратив свідомість.. отямився і опинився тут

-напевне пройшло лише декілька годин. Кров все ще капає з тебе

Друга частина повідомлення була як підтвердження першої частини. Насправді Луі боявся цього хлопця, адже один наказ і він може вбити Луі. В місті вже давно ходять чутки про жахливе ставлення варти до звичайних жителів міста

-напевне це так..

-ти зможеш йти самотужки?

Запитав Марк

-напевне…

Вставши на ноги, хлопець похитнувся та..майже впав!

Алл схопив хлопця

-ми допоможемо тобі добратися додому. Скажи лише куди нам йти

-добре…

Швидко озирнувшись та не побачивши більше нічого цінного окрім цього хлопця, тріо пішло в сторону, яку вказував Хлоі

З безліччю ран та маленькою витривалістю тріо пройшло близько 1\4 ширини міста. Це було очікувано. Як дім голови варти міг знаходитися в одному районі з такими бідняками як Луі та ці крадії

Дійшовши, четверо хлопців опинилися перед великими воротами. По обох боках стояла варта, а за забором виднівся великий маєток, перед яким був прекрасний сад

-ви хто такі? Ідіть звідси!

Оскільки зараз була ніч та ліхтарі не давали хорошого освітлення, варта не зрозуміла хто ці люди

-це я, дайте нам пройти!

Командним тоном сказав Хлоі

-Містер Хлоі! Вибачте нас!

Ворота відчинилися та хлопці пішли далі. Наскільки було зрозуміло, варта не зрозуміла, що з хлопця все ще трохи капає кров

Дійшовши до дверей маєтка, Хлоі тричі постукав

-ви!? Сер!

Відкрив чоловік в офіційному костюмі

-Вілкас, не переймайся, краще заклич сюди батька та лікаря..

Хлопець відкрив двері, так ніби це його дім, так і було насправді. Зайшовши в велику залу, хлопець показав куди його відвести. Зразу ж по ліву сторону від входу знаходилися інші великі двері, а за ними – величезна кімната з диванами та столами!

Луі не міг не називати усі речі великими. Він вперше бачив такі великі речі!

-дякую вам, хлопці. Зараз прийде мій батько, я хочу розповісти йому, що ви..

Не встиг договорити Хлоі, коли в кімнату ввійшов чоловік середніх років

-Хлоі! Як це розуміти!? Що сталося?

Чоловік був по сердитому занепокоєний становищем свого сина. В приміщенні було світло, тому його кров легко можна було помітити

-на мене напали  крадії! Хтось вдарив мене в потилицю та я втратив свідомість, після чого прийшов в свідомість вже на базі цих крадіїв

-що!? Хто вони? Де?

-..нехай це розкажуть мої рятівники, саме вони мене врятували

Хлоі вказав рукою на тріо, яке вже стояло на колінах. Навіть Луі, в якого боліли руки та живіт знаходився в такому неприємному положенні

-сер..

-можете встати, від лиця усього дому Перк дякую вам. Чи могли б ви розказати що сталося?

Хоча чоловік з борідкою та хитрими очима не викликав довіри чи слабкості, в цей момент він дякував біднякам, як рівним

-сер, на нас напали крадії, коли ми направлялися по своїх справах. Ми побили цих крадіїв та взнали скільки їх та де база, тому вирішили позбутися від них..

Луі продовжував розказувати як вони розбиралися з злодіями, де їх база, скільки їх було та як вони зустріли Хлоі

-це була важка робота, як для людей без атакуючих навичок..

Підмітив батько Хлоі

-зараз має прибути лікар. Спочатку він огляне мого сина, а далі я прикажу йому оглянути вас. Будь ласка, прийміть також це в знак вдячності

Чоловік протягнув…золоту монету!

Очі Луі сяяли. Ця монета була вручена йому, оскільки саме він визвався розказати як усе було

-а зараз, прошу мене пробачити, я піду та розберуся з цими крадіями. За вбивство вам нічого не грозить, оскільки ми вже давно виставили цю банду на дошку розшуку. Ще раз дякую

Чоловік обернувся та однотонним кроком покрокував до виходу

-отже, хлопці, в вас навіть немає нормальних навичок, але ви змогли розправитися з цими крадіями! Ви справді круті!

Хлопці трохи розслабилися. Луі очікував, що з ними може щось статися, якщо Хлоі не сподобалась їх поведінка, але цього не сталося

Через кілька хвилин прибув лікар та почав обстежувати рани усіх хлопців

-от же! Тут роботи до ночі!

Дзвін пробив дванадцять раз, що означало кінець дня

-дивний в нас день видався, правда, хлопці?

-еге ж, я все ще не відчуваю одну з рук!

-а в мене взагалі плече болить!

Хлопці йшли додому з здобиччю, яку несли в величезному мішку

-ну, давайте з грішми розберемося завтра, а зараз  добряче виспимось?

Ніхто не був проти. Домовившись про вихідний з своїм босом, тріо розійшлося на перехресті та Луі закрокував додому в пов’язках та маззю, яка виглядала з-під цих пов’язок

Ввійшовши в темний дім, Луі як зазвичай ліг на своє ліжко..

-а!? іди геть, крадій!! Я нічого тобі не віддам!

Марцеліна подумала що це злодій пробрався в дім

-ей, ей це я!, не бий..

-Луі!? Не лякай мене так!!

Дівчинка обійняла руку хлопця та сіла біля нього

-не роби так більше..

-добре, вибач, я забув про тебе…

Луі признався та трохи поговорив з дівчинкою. Повідомивши, що завтра вихідний, він швидко ліг на своє місце..тобто на підлогу…та заснув

http://tl.rulate.ru/book/83890/2694391

(Ctrl + влево) Предыдущая глава   |    Оглавление    |   Следующая глава (Ctrl + вправо)

Обсуждение главы:

Еще никто не написал комментариев...
Чтобы оставлять комментарии Войдите или Зарегистрируйтесь

Инструменты
Настройки

Готово:

100.00% КП = 1.0

Скачать как .txt файл
Скачать как .fb2 файл
Скачать как .docx файл
Скачать как .pdf файл
Ссылка на эту страницу
Оглавление перевода
Интерфейс перевода
QR-code

Использование:

  • Возьмите мобильный телефон с камерой
  • Запустите программу для сканирования QR-кода
  • Наведите объектив камеры на код
  • Получите ссылку